Інтерв'ю виконувача обов'язки голови Вищої ради правосуддя Олексія Маловацького інтернет-виданню «Апостроф»
- Нещодавно Рада суддів України обрала кандидатів до першого складу Етичної ради за своєю квотою і направила їх на погодження у Вищу раду правосуддя, але вона їх не затвердила. Чому було прийняте таке рішення?
- Увесь час ВРП надавала оцінку Закону № 1635-IX в частині відповідності вимогам Конституції України. Ми відразу вказали, що Етична рада – це повне повторення моделі, яку передбачав Закон № 193-ІХ, яка вже була оцінена Конституційним Судом негативно.
ВРП ухвалила рішення про звернення до Пленуму Верховного Суду з проханням звернутися до Конституційного Суду України стосовно перевірки окремих положень згаданого Закону.
ВС оцінив наші доводи і поставив питання про те, що іноземці в складі Етичної ради, яка є органом при ВРП, мають більше повноважень, ніж громадяни України, хоча в Конституції передбачено, що виключне право на управління державою мають громадяни України. Відповідно, ВС звернувся до КСУ. В такій ситуації Вища рада правосуддя не бачила підстав приймати будь-який розпорядчий акт про затвердження чи не затвердження складу Етичної ради.
У вищезгаданому Законі передбачений механізм, при якому Етична рада створюється автоматично, якщо в певний строк не буде видано наказ про призначення першого складу Етичної ради.
Відповідно, ВРП не створює перешкод, а залишає ситуацію, яку передбачив законодавець.
Виступаючи на Комітеті Верховної Ради України з питань правової політики стосовно Закону № 1635-IX, я зазначав, що не підтримую реформу, яка не відповідатиме вимогам Конституції. Однак, ми не будемо створювати перешкод. Адже саме Парламент взяв на себе політичну відповідальність за реалізацію цієї реформи, незважаючи на те, що до неї є дуже багато питань з приводу законодавчого регулювання.
- До речі, чому принцип добору в Комісію, яка формує ВККСУ, на відміну від Етичної ради, яка відбирає членів ВРП, не наразився на серйозну критику?
- Тому що відрізняється принцип роботи вказаних органів. Якщо порівняти два згадані органи, то рішення Комісії з добору членів ВККСУ має рекомендаційний характер для ВРП. Тобто вона з відібраних до ВККСУ кандидатів може самостійно обирати будь-кого, хто рекомендований.
Рішення ж Етичної ради є обов’язковим. Якщо член ВРП або кандидат на посаду члена ВРП не відповідає вимогам, які поставила перед ним Рада, то він не включається в список тих, які мають право бути обраними. В цьому випадку є велика проблема зі статтею 64 Конституції, адже будь-які обмеження щодо особи мають бути чітко визначені в Основному Законі. З іншого боку, член ВРП, якого визнали невідповідним вимогам (незрозуміло яким) Етичної ради, автоматично відсторонюється від посади. Таке рішення може бути оскаржене до Верховного Суду.
Водночас, судова практика говорить про те, що якщо орган має дорадчий характер, то його рішення не можна оскаржувати, на відміну від рішень, прийнятих органами влади. А якщо рішення Етичної ради можна оскаржувати до Верховного Суду, то це орган державної влади, відповідно, його треба формувати за вимогами, передбаченими законодавством.
Виникає дивна ситуація. Коли Україна підписує міжнародні інвестиційні договори, ми надаємо іноземним підприємствам, установам та організаціям можливість працювати у сприятливому бізнес-кліматі. Однак, це не означає, що ми надаємо іноземцям ширші права, ніж громадянам України. За такою логікою громадяни іноземних держав можуть бути обрані і в Парламент, і в державні органи. Тому виникає запитання, чому ж Україна проголосувала за заборону подвійного громадянства?
- Я так розумію, що роль міжнародних експертів в реформуванні нашої судової системи Ви оцінюєте неоднозначно.
- По-перше, забудьте слово «міжнародник». Україна є членом міжнародних організацій. Є іноземні громадяни, які працюють на іноземні уряди і на іноземні установи, але жодного відношення до міжнародних справ вони не мають. Фізична особа не може бути суб’єктом міжнародного права - це всім відомо. Тільки космонавти є дестинаторами - особи, на яких розповсюджується міжнародно-правий режим. Всі інші не можуть використовувати слово «міжнародні» тому, що це іноземні громадяни, які працюють на іноземні уряди. Україна тимчасово дозволила їм виконувати якісь владні повноваження.
Чи відповідає це Конституції, чи ні має визначити КСУ. Як в цьому випадку побудувати модель органів державної влади, мені поки не відомо, але в тій правовій конструкції, яка натепер існує - питання дуже серйозне. В цьому разі необхідно змінювати Конституцію, приймати Закон, а після вже впроваджувати механізм, який діє зараз. А у нас виникла ситуація, коли хтось щось заявив, хтось щось відповів, інші підтримали, але ніхто не розумів глибини проблеми.
- Тобто, позитивних кейсів участі іноземних громадян у реформуванні судової влади Ви не бачите?
- Всі реформи, які відбуваються з залученням іноземних громадян, могли б мати кращі результати якщо: по-перше, вони були б набагато глибше продумані; по-друге, якщо б представники іноземних урядів були ближчі до України ментально та історично. Наприклад, йдеться про поляків, словаків, болгар чи румунів – представників народів, які отримали європейську перспективу.
Тобто, люди яких відряджають до України і дають нам рекомендації щодо реформ, мають елементарно розуміти загальні принципи права і традиції, які склалися в нашій країні історично. Навіть Римська імперія, коли завойовувала певну територію, зберігала їхнє традиційне право. А спеціально уповноважені фахівці, претори, займалися справами іноземців. І якщо місцеве право не давало відповіді на якесь запитання - вони адаптували римське право до місцевих традицій, доповнюючи їх. Це давало стабільність Римський імперії. Чому б це не зробити і нам?
Натомість до нас приїжджають радники з країн, які не об’єднані з Україною традицією континентального права. Англія, Америка відноситься до зовсім іншої правової сім’ї, ніж Україна. Наприклад, перед судом ми не клянемося на Біблії, тому що Біблія не є джерелом права, а в країнах англо-американської правової системи Біблія є джерелом права.
І не забувайте, що ми ще 70 років жили в Радянському Союзі з зовсім іншою правовою ментальністю.
- Чого Ви чекаєте від роботи Етичної ради в цей період?
- Ми всі очікуємо початку роботи Етичної ради, зокрема перевірки 23 кандидатів до складу ВРП, які мають бути обрані з’їздами науковців та суддів.
Однак, якщо Етична рада не почне перевірку кандидатів, виникне питання відтермінування з’їздів, а такого правового порядку не існує. Нам повинні чітко повідомити до якої дати будуть перевірені кандидати на посади членів ВРП, щоб не зривати процес добору.
- Чи буде Етична рада перевіряти чинних членів ВРП?
- Так, законодавством передбачено, що чинних членів ВРП мають перевірити протягом 6 місяців з моменту початку роботи Етичної ради. За Законом Етична рада має працювати при ВРП, а забезпечує її діяльність Державна судова адміністрація України. Є багато питань, які потрібно організаційно вирішувати.
- Нещодавно ВРП звернулась до Президента України з приводу затягування з призначенням суддів. В чому насправді проблема?
- Українські суди потерпають від шаленого дефіциту суддів, що негативно впливає на доступ громадян до правосуддя, які звертаються для захисту своїх прав і свобод.Складається така ситуація, коли більше ніж півтора року не призначаються судді, що виходить за межі розуміння. Які можуть бути нарікання, наприклад, до суддів Тальнівського районного суду Черкаської області? Жодних нарікань. За штатним розписом там має бути двоє суддів, але наразі правосуддя не здійснює жоден. Як результат 22 тисячі громадян позбавлені права на справедливий суд. Не розглядаються кримінальні, цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення. Така ж ситуація склалась в судах першої інстанції Донецької, Одеської, Дніпропетровської, Житомирської, Вінницької, Кіровоградської, Луганської областей.
ВРП індивідуально розглядає матеріали по кожному судді та виносить подання Президенту України щодо його призначення. У випадку наявності питань до суддів, може бути ініційована перевірка, яка передбачена чинним законодавством.
Однак, на сьогодні низка непрофесійних громадських організацій проголошує свої популістичні заклики, які дискредитують судову владу, що нібито ВРП штовхає Президента на незаконні дії. Це ґрунтується на абсолютному нерозумінні законодавства України.
- В чому ж незаконні дії?
- Основна претензія полягає в тому, що судді, які призначаються, не пройшли кваліфікаційне оцінювання. Давайте розбиратися. Є дві категорії суддів: перша – судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання колегіями ВККСУ. Зверніть увагу, за законом оцінювання проводиться тільки колегією, а не пленарним складом ВККСУ. Ці судді просто не були рекомендовані пленарним складом ВККСУ, оскільки її робота була зупинена. Закон № 679-ІХ надав ВРП повноваження приймати рішення про призначення суддів без рекомендації ВККСУ.ВРП розглянула всі висновки Громадської ради доброчесності, дала їм оцінку і направила документи Президенту. Слід зазначити, жодна громадська організація не була присутня на цьому публічному розгляді і жодних нарікань не було.
Друга категорія суддів – це судді, в яких закінчився п’ятирічний строк повноважень, пройшли кваліфікаційне оцінювання та можуть бути призначені ВРП. По цим суддям ми повторно вносимо подання уже на безстрокове призначення.
В першому випадку порядок кваліфікаційного оцінювання змінений спеціальним Законом № 679-ІХ тому що відсутній орган, який відповідальний за добір та формування професійного суддівського корпусу. В іншому випадку кваліфікаційне оцінювання судді пройшли відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів», але порядок їхнього призначення безстроково змінився Законом № 679-ІХ, але судді досі не призначені.
- Скільки вакансій суддів зараз не заповнено?
- Наразі 8 судів не здійснюють правосуддя, тобто 137 тисяч громадян не мають доступу до правосуддя. У 86 судах здійснюють правосуддя по одному судді, а в більшості судів менше половини суддів. Фактично в судах заповнено близько 4500 посад суддів, а визначена кількість суддів – 7000. Тобто нам не вистачає 2500 суддів.
Водночас цей показник кожен день змінюється, адже судді йдуть у відставку. Наприклад, тільки протягом цього року звільнилося 200 суддів. Найбільше потерпають від кадрового голоду суди першої інстанції загальної юрисдикції. А відтік суддівських кадрів із судів апеляційної інстанції призводить до катастрофічних наслідків – неможливості сформувати колегії для розгляду судових справ.
- Чи допомагає в даній ситуації процедура відрядження суддів?
- Проблему критичного дефіциту кадрів у судах неможливо вирішити за допомогою таких тимчасових допоміжних заходів, як відрядження суддів на роботу до інших судів. Має бути невідкладно сформована ВККСУ і відновлений добір суддів. Наведу приклад. У Лубенському міськрайонному суді Полтавської області та Артемівському міськрайонному суді Донецької області приблизно однакове навантаження суддів - 1200-1300 справ на рік. Чи ми можемо перевести суддю з однаковим навантаженням з одного суду в інший? Не можемо, адже в одному суді ми вирівняємо ситуацію, а в іншому суді буде дисбаланс.
- Така ситуація склалась через непрацюючу ВККСУ, чи є глибші причини?
- Я сподіваюся, що Конкурсна комісія з обрання членів ВККСУ запрацює і будуть обрані нові члени ВККСУ. Водночас в нас існує достатньо тривала та складна процедура добору суддів, яка налічує 15 стадій. В мене виникає запитання: невже цю ситуацію не потрібно реформувати? Але про неї всі мовчать.
На мою думку, потрібно спростити доступ до професії судді, скоротити процес добору до трьох стадій та запровадити об’єктивні критерії, прибиравши суб’єктивний фактор.
Для того, щоб модернізувати процедуру добору суддів, достатньо таких стадій: тестування на професійну здібність, написання стандартного рішення на комп’ютері та оцінка досьє, яка проводиться анонімно, а в разі необхідності проводиться співбесіда для з’ясування певних обставин. В результаті ми отримаємо нових професійних та незалежних суддів.
Перспектива кар’єрного зростання для суддів надзвичайно важлива. Судді повинні мати орієнтир куди їм рости. Наприклад, суддя має 5 років суддівського стажу, при цьому у нього низький показник скасованих рішень. Що це означає? Суддя першої інстанції орієнтується на практику апеляційної інстанції, яка, в свою чергу, формується на практиці Верховного Суду. Тобто, вибудовується система зрозумілого і передбачуваного правосуддя. Класична модель суддівської кар’єри має виглядати так.
Суддя, який має високі показники розглянутих справ, низький відсоток скасованих рішень, відповідає критеріям етики та моральності, може претендувати на призначення в суд апеляційної інстанції. Через певний період, пропрацювавши в апеляції, суддя має право бути призначеним у Верховний Суд.
Також, я вважаю, що потрібно змінювати підходи до навчання в університетах, зокрема більше зосереджувати увагу на практичних заняттях: складання процесуальних документів, порядок ведення діловодства в судах, порядок ведення документообігу тощо.
- До речі, є цікавий закордонний кейс. Здається в Казахстані визнали юрисдикцію Високого суду в Англії в певних справах. Як Ви ставитесь до такого кейсу?
- Прекрасно ставлюсь. Нічого в українському законодавстві не забороняє прив’язатися до юрисдикції, наприклад, Лондонського суду міжнародного арбітражу або Високого суду в Англії, якщо останній визнає свою компетенцію на розгляд певних справ.
- Що треба зробити, щоб українці більше довіряли судовій владі?
- По-перше судова влада повинна повірити сама у себе. Однак, це неможливо зробити, доки вона не стане дійсно незалежною. Наразі її постійно розмінюють на якісь політичні пріоритети. По-друге її треба зміцнити, залучивши молодих та амбіційних фахівців. Система вмирає, коли немає нового притоку кадрів.
Судова влада має отримати імунітет на декілька років – стільки часу, скільки необхідно витратити для того, щоб набрати нових суддів до першої та апеляційної інстанцій.
Слід зазначити, що рішення суддів досить часто несправедливо критикуються через те, що певне правове регулювання не передбачає можливості постановлення іншого рішення. В такому випадку суд має приймати те рішення, яке передбачено законом. Це рішення має бути переглянуте в апеляційному та касаційному порядку. Після цього Верховний Суд може ініціювати питання зміни законодавства відповідно до сформованої судової практики, що дасть можливість після внесення відповідних змін у закони, отримувати передбачувані рішення судів.
Суддям, які хочуть просуватися по кар'єрі, потрібно постійно підвищувати професійну кваліфікацію та вдосконалювати свої знання шляхом проходження відповідного тестування та здачі іспитів. Також я б пропонував ввести для суддів жорстку спеціалізацію з розгляду судових справ.
Я вже не кажу про судове адміністрування. Пам'ятаєте, ми говорили про навантаження суддів, про фінансування судової влади, скільки грошей має коштувати одна справа, скільки помічників, секретарів має бути в суді. Все можна прорахувати, але потрібно цим займатися. А не ходити з популістичними лозунгами про реформу судової влади в Facebook, як багато хто це робить.
_03_03.png)
