Комітет з питань верховенства права та правосуддя рекомендує парламенту направити на доопрацювання проект закону про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства (щодо вдосконалення адміністративного судочинства). Під час обговорення законопроекту (реєстр. №2186а) зазначалося, що пропонується внести зміни до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачити, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори між фізичними та юридичними особами із суб'єктами влади щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Зокрема, зверталася увага на те, що запропоновані проектом закону зміни до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства за своїм змістом є складовою частиною пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства, яким встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Члени Комітету зазначали, що спори щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень в першу чергу пов'язані з оскарженням рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), які видані не на користь позивача, і тому, як наслідок, адміністративний позов позивача може містити одну з вимог встановлених у частині четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме вимогу встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень.
При цьому, підкреслювали народні депутати, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункти 1,2,3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства).
Крім того, зазначали парламентарії, суд відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.